Не шкільна форма, а діловий стиль

 Президент відмінив  форму, указ від 12 червня 1996-го року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти».

 Відтак, шкільна форма стала не обов'язковою, але з'явилося інше питання: «Який одяг купувати дітям на майбутній навчальний рік» Шкільна форма – це те, без чого складно уявити дітей на святковій лінійці першого вересня. Але чи розпочинається навчальний рік з білих бантів і комірців.  Рішення стосовно шкільної форми залишається на розгляд адміністрації середніх закладів освіти і  виноситься на загальній конференції. Форми у широкому розумінні – не буде, натомість залишиться діловий стиль. Директори  шкіл не наполягають на необхідності шкільної форми, як такої. Наявність форми вирішують батьки:  немає загальної шкільної форми, лише прохання мати  діловий костюм на випадок свят та урочистостей.

 Зрозуміло, що прохання про діловий вигляд у школах, звичайно, залишається. Але що обирають батьки і чому шкільна форма – це все ж таки важливо?  Дехто пише: «Проти відміни. Була за кордоном: що вище статус школи, то суворіші правила щодо форми. Діти не мають одягатися у школу, як на подіум, демонструючи статки своїх батьків. За межами школи можна одягатись як хочеш». Паралельно у дискусію вступають ті, хто підтримує відміну шкільної форми: «Я повністю «за» відміну шкільної форми. Одяг не впливає на освіту. Але закон підписали, а школи все одно вимагають форму, не розумію, чому так».  Велика кількість коментарів написана з практичної точки зору:  «За два перших роки навчання купили три форми. Діти у цьому віці ростуть швидко, а зарплатня батьків іноді не дозволяє її так швидко міняти.Тим більш в сім'ї не у кожного одностатеві діти, які передають свої речі молодшим. Я проти форми, але не за «вирвиоко» стиль. Має бути дрес-код». Думки, насправді, розділилися порівну. Хтось проти однакової шкільної форми для першокласників за три тисячі гривень. Інші – навпаки, за рівність у зовнішньому вигляді. Проте єдина думка у цьому питанні все ж є – дітей не потрібно одягати у яскраві та блискучі речі. Діловому стилю бути.  Психологічні «за» та «проти» однакової форми Лада Мазай, член Асоціації психотерапевтів та психоаналітиків України З одного боку, форма – це добре, щоб діти не відчували, що хтось кращий за них. З іншого – нівелювання унікального та особистісного. Сучасна система освіти не має права продовжувати радянську. Тоді однакова форма була, тому що не було вибору одягнути щось інше. І з психологічної точки зору, в СРСР виглядати і мислити потрібно було однаково.  Зарубіжна практика має іншу психологію. Наприклад, в елітних школах Англії учні мають однакову форму, що є показником елітності та виховує дисципліну.  Однакова форма – унітарний атрибут команди. Так, наприклад, бойскаути та футболісти теж мають однакову форму, яка, безумовно, об'єднує людей і веде до спільної мети. У нашому випадку кожна школа має свій формат, тому що це «обличчя» школи і вирізняє її серед інших. Я все ж таки за те, щоб у молодшій школі та у 5-6 класах, до початку пубертатного періоду, залишалася однакова шкільна форма. У цей час форма важлива, щоб уникнути образ і низької самооцінки. Крім того, діти, які йдуть до першого класу, завжди чекають цієї атрибутики: портфелі, щоденники, форма. Вони знають, що виглядатимуть інакше і іншої мотивації поки що не мають.  У старшій школі потреби у формі я не бачу. Діловий стиль – так, але не однаковий вигляд. Важливо дати волю самовираженню та простір для індивідуальності. Підлітки завжди експерементують і необхідно їм надати цю можливість. Проте прищеплювати діловий етикет і пояснювати, що і до яких установ можна одягати. Тобто діти повинні розуміти, де робоча зона, де навчальна і зона відпочинку. 
Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Dityam/ne-shkilna-forma-a-diloviy-stil-yak-odyagnuti-ditinu-do-shkoli-tsogo-r-10914353.html